Київ - як тебе не любити!?

Подорожувати та дізнаватись щось нове, розвиватись та вдосконалювати свої навики, знаходити друзів та  вміти комунікувати з людьми -  в наш час  це те, що повинен вміти робити кожен. Сьогодні перед нами відкривається багато можливостей і кожен із нас має обрати свою дорогу, на якій  буде багато несподіванок, пропозицій, можливостей, розчарувань та емоцій.
Кожного дня ми приймаємо сотні рішень, які грають із нами в гру під назвою "життя".

У нас з вами є спільна дорога, і вона привела до столиці, міста де цвітуть каштани, де відкриваються нові горизонти, Київ - як тебе не любити!?

3 жовтня студенти "Нововолинського електромеханічного коледжу" поїхали у столицю, аби познайомитись із студентськими буднями випускників нашого коледжу, а тепер студентів університетів, ми відвідали кращі ДВНЗ  країни та познайомитись з IT компанією,  яка займається розробкою програмного забезпечення - "DataArt".

КПІ - університет з великими можливостями та надзвичайно сильною базою, з шаленим ритмом життям та ретельною підготовкою спеціалістів. Ми були тут, ми бачили їх лабораторії, ми стали маленькою частинкою КПІ . 

НуБІП - залишив ще кращі враження. Нас зустріли наші випускники, нас привітали ректори та деканат, нам показали усю територію, і дуже смачно почастували у їдальні.

Ізюминкою поїздки до Києва, стала екскурсія в ІТ компанію, де кожен міг задати питання спеціалістам, побачити як працюють фахівці, та відчути атмосферу роботи в компанії.  Приємною несподіванкою для нас, стали сувеніри від "DataArt", які отримав кожен студент.

Також, дякуючи нашим викладачам, Юрію Петровичу Дзюбаку, Наталії Анатоліївні Ромашевській та Олександру Олександровичу Ільїну  в нас була можливість погуляти вечірнім вулицями Києва. Помилуватись усіма її осінніми краєвидами та поринути в ритм столичного життя.


 Втомлені та щасливі, вмотивовані та цілеспрямовані, ми повернулись додому.

                                                                                                 
Лебідь Ірина,
студентка гр. 1-КТ-15






Київ. Екскурсія 2018


Ні для кого не є секретом, що минулої середи для студентів НЕМКу проводилась екскурсія у Київ (звичайно, якщо ви відвідуєте всі пари і пам’ятаєте ту «шуміху», коли в останній момент для поїздки не вистачало кількох людей і голова студради бігала по всіх аудиторіях, шукаючи бажаючих). Отже, якщо ви раптом не пошкодували організаторів поїздки і не підняли руку на цю пропозицію, але все ж таки хочете дізнатись, що пропустили – я обмінюю цю розповідь на вашу уважність і толерантність.

Уже сидячи в салоні автобуса на пів-дорозі до столиці України я зрозуміла, що зовсім не хочу спати. Не ручаюсь за інших, але для мене довгострокові поїздки завжди були можливістю виспатись під улюблені треки плейлиста, не зважаючи на звуки дороги, але не в цей раз. Мої акторські спроби імітувати сон провалились невдачею, і я просто слідкувала за випадковими вогниками у вікнах та навчилась розуміти, про що говорять герої фільму без звуку та субтитрів (сусід у правому ряду попереду виявився кіноманом).


Після ще одної невдалої спроби прикинутись за заправці за 30 км від Києва людиною, що спить, ми о пів на шосту відчалили від берега і поїхали у Київський політехнічний інститут.

Ще не переступивши порогу цього універу, я почула коментарі про подібність даного навчального закладу до Гарвардської школи. Загалом, в останньому, на жаль, я ніколи не була, але зовнішній вигляд та інтер’єр будівлі справді змушували щелепу відвиснути. Правда, можливо саме через відсутність людей у коридорах, я почувалась дуже незатишно; одразу згадала мій перший день у коледжі як першокурсниці, коли доводилось блукати у пошуках якогось-там 43-го кабінету, адже в КПІ однією картою в пошуках потрібної аудиторії не обійдешся.

Розчарування прийшло і тоді, коли я дізналась, що в даному місці, якщо ти тільки не збуджуєшся при вигляді незрозумілих машин із кучею дротиків та мікросхем, робити нічого (нас познайомили з факультетом електроенергетики та автоматики якщо що). Як людині, яка далека від розуміння функціонування всього, що має фізичну оболонку, і якій більше до душі програмні коди, що фактично містять в собі лише одиниці і нулі, переконання типу «і пральній машині, якою користується ваша мама, потрібно написати код для функціонування всіх її механічних частин» зовсім не запалювало вогник поступити сюди на навчання.

Під кінець нас вирішили здивувати місцевим музеєм. Чесне слово, деякі експонати, такі як перший український комп’ютер чи якась-там-річ-з-великою-кількістю-кнопок виглядали захоплююче, але особливе враження на мене воістину справила виставка сотні японських модерних винаходів. Просто уявіть, коли ви підходите, щоб прочитати опис доски для нарізання продуктів, а виявляється, що це інноваційний дерев’яний коврик для ванни! Або ще яскравий приклад – маленькі кольорові чоловічки, які призначені для підтримки кришки склянки з лапшою)

Наступним пунктом призначення була ІТ компанія DataArt, яка займається розробкою програмного забезпечення. І знаєте що? Після КПІ це був реально ковток свіжого повітря. Перш за все позитивне враження справила будівля компанії, яка нічим не відрізняється на фоні інших будинків ззовні, але всередині оформлена не гірше офісів великих корпорацій: просторі приміщення, сучасне обладнання, крутецькі кімнати відпочинку… А коли нам почали розповідати про саму компанію і власне те, чим і як вона живе, більшість студентів, як мені здавалось, слухали із захопленням. Особливо цікавим був виступ програміста Єгора Волкова, який детально описав свій життєвий досвід у цій сфері і дав зрозуміти, що отримати високооплачувану роботу мрії не так уже і важко, якщо за плечима у вас багато практичних знань і ще більше бажання самовдосконалюватись.


Дуже часто слова «студент» і «голодний» асоціюються разом краще, ніж «мокра вода» чи «світле світло», але якщо ви навчаєтесь у Університеті біоресурсів та природокористування, то у вас із харчуванням проблем не буде. Так, можливо, зупинившись у місцевій їдальні і будучи нереально голодними, люди і не є дуже перебірливими, але особисто для мене цей обід став своєрідним порятунком. Загалом він не був чимось, що приготоване за рецептами відомих кулінарів та приправлене східними прянощами, але цього було достатньо, щоб викликати у мене почуття задоволення.

Пізніше нас познайомили із факультетом інформаційних технологій цього ж закладу. Якщо порівнювати даний універ із КПІ, то можна з впевненістю сказати, що перший фактично багато в чому програє. Я б хотіла багато розписати про привабливість лекційних аудиторій та лабораторій, але вам буде набагато цікавіше поїхати самим і все побачити на власні очі) До речі, було приємно побачити випускників НЕМКу серед місцевих студентів.

Під кінець поїздки нам була надана можливість прогулятись вечірнім Хрещатиком. В цей момент я переконалась, що нічний центральний Київ – дуже привабливе місто (якщо ненароком не звернути не в ту сторону, адже дуже легко заблудитись). Просто уявіть собі широку простору вулицю із тисячами вогників на ній, які перебігають з будівлі на будівлю і ви зможете хоча б приблизно осягнути цю красу.

На завершення хочу сказати, що ніколи не варто втрачати можливість поїхати на екскурсію, адже це не лише можливість визначитись, куди поступати далі, якщо ви студент 4-го курсу і бажаєте продовжити навчання, а й отримати масу незабутніх емоцій і вражень.

Якщо ви хочете дізнатись, 
як пропустити можливість 
сходити в магазин аніме товарів 
через брак часу, 
можете звернутись до 
Ткачук Софії, ІІ курс, група 1-КТ-17


Історія з життя однієї людини про вибір професії або піар спеціальності «Комп’ютерна інженерія»


Напевне, якщо ти читаєш цю статтю, то стоїш перед вибором майбутньої професії і дитячі перспективи стати космонавтом, співаком або моделлю тебе не влаштовують. Я не можу сказати навіть із ймовірністю в 90%, який шлях до успіху для тебе буде правильним та й рекомендувати йти роздавати листівки або вигулювати чужих собак також не задовольнить самолюбство мого маленького внутрішнього психолога, тому пропоную послухати невелику історію про те, як я визначилась із своєю професією.
Навчаючись у сьомому класі Грибовицької дев’ятирічної школи, вчителька з української мови задала додому написати твір про своє майбутнє. Можливо, дехто сприйняв це як ще одне надоїдливе завдання, але для мене це було причиною замислитись про те, ким я справді хочу стати. Буквально за кілька хвилин я дійшла висновку, що лише одна думка про тісну співпрацю з людьми, як от в лікарів або продавців-консультантів, зовсім не приваблює мене, рішення було очевидним.
 Почути бажання ровесниці проводити робочий час за комп’ютером ймовірно було дуже незвично, адже аж до випускного можна було зловити добродушні «підколи», хоча разом із цим моє бажання професійно сидіти за маленьким чудом техніки цілими днями ставало ще сильнішим.
Час ішов, і настала пора вибору навчального закладу. Після дев’ятого класу більшість прагнуть завершити середню освіту, щоб поступити в інститут, адже це на стереотипну думку громадськості набагато престижніше, ніж іти кудись зовсім «зеленим». Але закрий вуха і подумай сам – навіщо горбитись ЦІЛІ ДВА РОКИ за шкільною партою, якщо можна і раніше почати здобувати професійні навички? Наприклад, послідувавши моєму прикладу і вибравши Нововолинський коледж для навчання ти не лише застрахуєш себе на 4 роки від нудьги, а й зможеш вразити своїх колишніх (однокласників), пішовши раніше них на реальну роботу.
Звичайно, окрім комп’ютерної інженерії є і інші не менш цікаві спеціальності, але я дуже хочу трохи розповісти саме про неї (хоча б тому, що я обрала її або тому, що про інші я майже нічого не знаю  (◔‿◔) ). Отже, вибравши її, тобі потрібно одразу визначитися із напрямком роботи. Любиш математику і хочеш провидити години за обчисленнями чи логістикою – програмування стане твоїм покликанням. Ти творча особистість та любиш сортувати речі чи кілька раз за день переставляєш їх з місця на місце, шукаючи їхнє ідеальне положення? З web-дизайном у тебе не виникне проблем! Якщо у дитинстві конструктори змушували тебе уривчасто дихати і лише одна думка про можливість розібрати зламаний фен мами чи татовий годинник (хай навіть і без їхнього дозволу) заставляла твоє серце нерівнодушно битися, не хвилюйся, це не астма, а підказка – обслуговування та ремонт комп’ютерів приноситимуть тобі справжнє задоволення.
Технічна база нашого коледжу також вражає – 155 (!) персональних комп’ютерів та апаратних комплексів з доступом до мережі Інтернет без обмеження трафіку.
Якщо ж ти починаєш працювати над чимось цікавим, будь це розробка гри чи пристрій для чистки комп’ютерів, можеш це показати на конференції, що проходить у нас щорічно. Маса позитивних вражень та натхнення для подальшої роботи гарантована!
А якщо після закінчення коледжу тобі хочеться отримати ще трохи знань, можеш одразу поступити на ІІІ курс до обраного університету, як поступають 80% випускників. До речі, ЗНО в такому разі здавати поки не потрібно).
Якщо тобі все-таки захотілось прийти до нас, можеш бути впевнений, що тобі тут раді і завжди готові допомогти. А якщо ні, тоді є ще час подумати.

Можливо спочатку ти не зможеш знайти потрібну
аудиторію, тому завжди зможеш звернутися до
Ткачук Софії, І курс, група 1-КТ-17

УВАГА!!! ЦІКАВА ПОЇЗДКА!!!!

Друзі, організовуємо екскурсію в Київ, на виставку " MUK-EXPO 2018"
На вас чекають: нові вирішення і технології від лідерів індустрії, а також спеціалізована конференція " Security HUB " — сесія доповідей, приурочена актуальним проблемам інформаційної безпеки, від світових виробників рішень для захисту від кіберзагроз: Cisco, Check Point, IBM, HPE, Microsoft та інших.

Захід відвідають понад 300 експертів групи компаній МУК і компаній-виробників, які зможуть дати професійні консультації та відповісти на всі ваші запитання.

Коли? 3  жовтня
Ціна? 400 грн (ціна за дорогу, екскурсія безкоштовна)

За детальною інформацією звертайтесь до Ромашевської Н. А. та Ільїна О.О.
Інформація скопійована з ресурсу


https://www.instagram.com/p/Bnkq_INFWu6/?utm_source=ig_share_sheet&igshid=138y6adq02tww

Посилання на екскурсію  https://dou.ua/calendar/22876/

В коледжі з'явився професійний 3D принтер


Про це підприємство написало на своїй сторінці у Фейсбук:
"Одним із основних напрямків благодійної діяльності компанії «Кроноспан» є підтримка освіти та професійного розвитку дітей та студентів. Вже багато років поспіль «Кроноспан УА» активно спонсорує оновлення матеріально-технічної бази закладів освіти та підтримує соціальні заходи. 
З Нововолинським електромеханічним коледжем підприємство співпрацює вже досить давно, зокрема, щодо стажування студентів та випускників з можливістю подальшого працевлаштування. Студенти мають можливість ознайомитися з роботою виробничого обладнання та отримати відповідні практичні навички. Дуже приємно, що керівництво коледжу і викладацький колектив завжди активно цікавляться можливостями, які пропонує Кроноспан студентам, і підтримують нові ідеї та проекти. 
Ми переконані, що сучасна освіта повинна йти в ногу з розвитком новітніх технологій. Тому сьогодні головний інженер ТОВ «Кроноспан УА» Максим Бірюков урочисто передав коледжу подарунок, який значно розширить знання та вміння студентів, які вивчають сучасні ІТ технології. Це високотехнологічний промисловий 3D принтер Raise 3D N2+ вартістю близько 160 тис.грн. і набір витратних матеріалів до нього. 
Для поглиблення навичок з 3D моделювання та для більш ґрунтовного освоєння принтера студентам запропоновано взяти участь у проекті з виготовлення 3D моделі заводу «Кроноспан УА». Ми віримо в те, що наше майбутнє за освіченою молоддю!"

Нововолинський електромеханічний коледж підписав угоду про співпрацю із Середньою  професійною (комп'ютерно-економічний профіль) школою підприємництва в м. Сеніца (м. Сеніца, Словацька Республіка)